У січні 1945 р. радянські війська розпочали наступ раніше запланованого терміну, враховуючи тяжке становище союзників після Арденського контрудару вермахту, організуваного в грудні 1944 р. німецьким командуванням. В ході Вісло-Одерської операції вони вступили на територію Німеччини і зупинилися за 60 км від Берліна. На тлі цього наступу 4-11 лютого відбулася нова зустріч "великої трійки" — Кримська (Ялтинська) конференція. В її роботі взяли участь Й. Сталін, Ф. Рузвельт, У. Черчілль, міністри закордонних справ В. Молотов, Е. Стеттініус, А. Іден та ін.

Конференція, засідання якої відбувалися в Лівадій-ському палаці, свою роботу почала з докладного обговорення обстановки на фронтах війни в Європі.

Розглядали на конференції і питання про вступ СРСР у війну на Далекому Сході. Було досягнуто угоди про те, що за два-три місяці після капітуляції Німеччини і закінчення війни в Європі Радянський Союз вступить у війну проти Японії.

Учасники конференції узгодили плани розгрому Німеччини і домовилися про спільну політику щодо переможеної Німеччини і визволеної Європи. Вони заявили, що до їхньої мети "не входить знищення німецького народу", але "неухильною метою є знищення німецького мілітаризму і нацизму і створення гарантій у тому, що Німеччина ніколи не буде в змозі порушити мир у всьому світі".

Союзники вирішили роззброїти і розпустити всі німецькі збройні сили, знищити німецький генеральний штаб, ліквідувати або взяти під контроль військову промисловість Німеччини. Вони обіцяли піддати воєнних злочинців справедливому і швидкому покаранню, "стерти з лиця землі нацистську партію, нацистські закони, організації та установи". Для досягнення цих цілей союзники вирішили протягом тривалого часу окупувати Німеччину. Кожній державі виділялася своя зона окупації. Столиця Німеччини — Берлін також ділився на зони окупації. Координацію і контроль дій окупаційних властей повинна була здійснювати Центральна Контрольна Комісія в Берліні (згодом вона дістала назву Союзна Консультативна Рада). Передбачалося, що Франція, "якщо вона цього побажає", отримає свою зону окупації і братиме участь у Контрольній комісії. Було намічено лінію, до якої повинні просуватися ангяо-американські І радянські війська піц час наступу на Німеччину.

Учасники конференції погодились, що Німеччина повинна відшкодувати збитки, завдані її агресією іншим країнам, шляхом виплати репарацій, однак розміри репарацій не було встановлено.

Щодо східного кордону особливих суперечок не виникло, керівники всіх трьох урядів згодні були встановити його в основному за так званою лінією Керзона, запропонованою державами Антанто ще Ї919 р. як східний кордон Польщі. Однак пропозиція радянської делегації встановити західний кордон Польщі по Одеру І Західній Нейсе зустріла заперечення керівників делегацій США та Великої Британії. Остаточне рішення прийнято не було.

Особливо гострі дебати точилися про склад польського уряду. Радянське керівництво визнавало Тимчасовий польський уряд (ПКНВ), створений у Любліні. Водночас США та Велика Британія підтримували дипломатичні відносини з польським емігрантським урядом у Лондоні, що існував до війни. Рузвельт відзначив, що люблінський уряд репрезентує лише невелику частину польського народу, що відповідало дійсності. Сталін був зацікавлений у люблінському уряді винятково з ідеологічних мотивів.

Розглянуто було питання про Югославію. США та Велика Британія були прихильниками збереження монархії в Югославії і підтримували югославського короля Петра її та емігрантський королівський уряд, що перебував у Лондоні. Однак фактична влада в країні належала національному комітетові визволення Югославії, обраному і підтримуваному народом. У листопаді 1944 р. в Белграді було укладено угоду між НКВЮ та емігрантським урядом, що передбачала створення єдиного югославського уряду. Однак набуття нею чинності зволікалося королем та емігрантським урядом. Учасники конференції визнавали за необхідне рекомендувати маршалу Тіто і Шубашичу негайно впровадити до дії укладену між ними угоду і утворити Тимчасовий об'єднаний уряд.

Кримська конференція ухвалила скликати 25 квітня в місті Сан-Франциско Установчу конференцію Організації Об'єднаних Націй. Учасниками конференції могли стати всі держави, що оголосили війну Німеччині та Японії до І березня 1945 р. Було досягнуто домовленість, що членами ООН поряд з СРСР будуть Українська РСР і Білоруська РСР.

Незважаючи на певні розбіжності, Кримська конференція засвідчила подальшу консолідацію країн антигітлерівської коаліції