Наприкінці VIII — X ст. жителі Скандинавії або як їх нази­вали в Європі — нормани, виявляли неабияку активність. Загони їхніх воїнів — вікінгів (руська назва — варяги) нападали на землі Франції, Німеччини, Англії, Ірландії, Іспанії, Італії.

Літописець розповідає, що близько 862 р. племена Славії запро­сили правити над собою трьох варягів-братів (Рюрик, Синеус і Тру-вор). Вчені встановили, що реальною особою був лише Рюрик.

Рюрик помер у Новгороді в 879 р. Його спадкоємцем став малоліт­ній син Ігор. До повноліття Ігоря правителем був родич Рюрика Олег. Вчені встановили, що ім'я Олег походить від скандинавського слова "хельга", котре означає "віщий".

У 882 р. Олег зібрав багато воїнів, з якими рушив в похід на південь. Під час походу по Дніпру було захоплено місто кривичів Смоленськ, а потім Любеч. За свідченням літописця, прибувши до Києва, Олег заховав більшу частину дружини, а решту видав за купців, які нібито пливли до Константинополя. Коли на берег прийшли князі Аскольд і Дір, вискочили з човнів воїни Олега і вбили їх.

Так були об'єднані в одну державу більш цивілізована христия­нська Русь та язичницький Новгород. Столицею став Київ. Літописець приписує Олегові такі слова, які той сказав про Київ: "Хай буде се мати городам руським".

Літописець, який творив у XII ст., вважав вбивство Аскольда і Діра законним, оскільки вони нібито були не князівського роду, а боярами Рюрика, що колись пішли в похід на Царгород. Вчені вста­новили, що вигадки літописця є спробою довести законність правління потомків Рюрика (Рюриковичів) у Києві.