В кінці VIII — середині IX ст. сформувалися об'єднання схід­них слов'ян, що згадуються в арабських джерелах під назвами Куявія, Славія та Артанія. Куявія — це Київська держава, де правили нащадки Кия. Славія охоплювала північні племена, що мешкали навколо озера Ільмень. Артанія, напевно, існувала на сході слов'янського світу.

Середнє Подніпров'я, де протікає Рось та її притоки Роська, Роста­виця, Росава, стало осердям Київської держави. Допускають також, що русь — назва одного з племен полянського союзу. Пізніше назва Русь поширилася на всю територію держави, тому її ще називають Київська Русь, Давня Русь чи просто Русь.

В першій половині IX ст. до Київської держави були приєднані древляни і західна частина сіверян, потім — дреговичі. Київський князь Аскольд воював також з кривичами. Русь виходить і на міжнародну арену, стає гідним суперником Візантії.

Влітку 860 р. 200 руських лодій (човнів) несподівано напали на Царгород (так називали на Русі Константинополь). Русичі взяли місто в облогу. Візантійський імператор запропонував Аскольду укласти угоду, згідно з якою Візантія виплачувала київському князеві щоріч­ну данину, а він за це зобов'язувався надавати військову допомогу.

Однією з умов угоди було хрещення Аскольда. Для християнізації Русі Вселенський (константинопольський) патріарх Фотій надіслав до Києва священиків. Подальша доля Аскольда з писемних джерел невідома (аж до трагічних подій 882 p., коли його було вбито).

В літописах поряд з Аскольдом згадується князь Дір. Але про нього та час його правління майже нічого не відомо. Він міг бути родичем Аскольда.