Княгиня Ольга проявила велику активність у зовнішній полі­тиці. На чолі великого посольства вона відвідала Константинополь. Було укладено угоду з Візантією, що зміцнила господарські та культурні зв'язки із цією могутньою державою.

Ольга прийняла християнство (при хрещенні отримала ім'я Олена), причому її хрещеним батьком був візантійський імператор. Княгиня сприяла поширенню християнства в Київській державі.

Посольство княгині відвідало у Німеччині двір імператора "Свя­щенної Римської імперії". Цими посольствами Ольга піднесла між­народний престиж Київської Русі.

Син Ігоря й Ольги Святослав (964-972) вирішив зняти загрозу Русі зі сходу. Спочатку він підкорив своїй владі східнослов'янське плем'я вятичів, що мешкало на річці Оці. Далі він рушив на Волгу, де розгромив хозарських союзників болгар і буртасів. Спустившись по Волзі, київська військова дружина завдала поразки військам Хозарського каганату. Святослав оволодів столицею Хозарії містом Ітіль.

Потім Святослав вирушив до Азовського моря, перемігши дорогою племена ясів (предки осетин) і касогів (предки адигейців і черкесів). Місто Тмутаракань на Таманському півострові стало центром найпівденніших земель Русі.

Після перемог Святослава Хозарський каганат припинив своє існування. Для стримування навал кочівників зі Сходу руський гарнізон було розміщено в хозарському місті-фортеці Саркел на Дону, яка відтоді почала називатися Білою Вежею.

В результаті походів Святослава кордони Київської держави розширилися до верхньої Волги на північному сході і Руського (Чорного) моря на півдні.